Царів 18

1. І оглянув Давид людей, що були з ним, і настановив над ними тисяцьких і сотників.

2. І відправив Давид людей, третю частину під проводом Йоава, третю частину під проводом Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під проводом ґатянина Іттая. І сказав цар людям: Я сам піду з вами.

3. Але люди відповідали йому: Не йди; бо, якщо ми й відступимо, то не звернуть уваги на це; якщо навіть помре половина із нас, теж не звернуть уваги; а ти ж один те саме, що нас десять тисяч; отож, для нас краще, щоб ти допомагав нам із міста.

4. І сказав їм цар: Що до вподоби в очах ваших, те вчиню. І став цар біля брами, і увесь народ виходив за сотнями та за тисячами.

5. І сказав цар Йоавові і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома. І всі люди чули, як наказував цар усім старшинам про Авесалома.

6. І вийшли люди в поле назустріч Ізраїльтянам, і була січа в лісі Єфремовому.

7. І зазнав поразки народ Ізраїльський від служників Давидових; була там поразка велика того дня – наклали головами двадцять тисяч [вояків].

8. Війна поширилася по всій тій країні. І ліс вигубив народу більше, аніж винищив меч того дня.

9. І зустрівся Авесалом із служниками Давидовими; він сидів на мулі. Коли мул заскочив із ним під гілки великого дуба, то [Авесалом] заплутався волоссям поміж гілками дуба і завис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.

10. І побачив це все хтось, і доповів Йоавові, говорячи: Ось, я бачив Авесалома, який висів на дубі.

11. І сказав Йоав чоловікові, який доповів про це: Ось, ти бачив; чому ти не вразив його там на землі? Я дав би тобі десять шеклів срібла і одного пояса.

12. І сказав той чоловік Йоавові: Якби поклали на руки мої навіть тисячу шеклів срібла, я не здійняв би руки на царського сина; тому що вголос, при нас, цар наказав тобі і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома!

13. І якби я вчинив інакше, з небезпекою для життя мого, то це не утаємничилося б від царя; І ти сам повстав би супроти мене.

14. Йоав сказав: Не мушу я зволікати з тобою. І взяв до рук три стріли, і прохромив ними серце Авесалома, який ще живий висів на дубі.

15. І оточили Авесалома десятеро юнаків, зброєносців Йоавових, і уразили його, і умертвили його.

16. І засурмив Йоав сурмою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем; тому що Йоав співчував народові.

17. І взяли Авесалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і накидали над ним величезну купу каміння. І всі Ізраїльтяни порозбігалися, кожний до шатра свого.

18. Авесалом ще при житті своєму взяв та й поставив собі пам'ятника у царській долині; бо сказав він: Немає у мене сина, щоб збереглася пам'ять йменню моєму. І назвав пам'ятника своїм йменням. І називається він пам'ятник Авесалома до цього дня.



19. Ахімаац, Садоків син, сказав Йоавові: Побіжу я, знайду царя, повідаю, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.

20. Але Йоав сказав йому: Не будеш ти сьогодні добрим вісником; повідаєш іншого дня, а не сьогодні; бо помер син царя.

21. І сказав Йоав до ефіопа: Піди, повідай цареві, що ти бачив. І вклонився ефіоп Йоавові й побіг.

22. Але Ахімаац, син Садоків, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу і я за ефіопом. Та Йоав відказав йому: Нащо побіжиш, мій сину, коли бракує доброї вістки?

23. [І сказав Ахімаац]. Нехай так, але дозволь мені бігти. І сказав йому [Йоав] : Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив ефіопа.

24. Давид тоді сидів між двома брамами. А сторож вийшов на покрівлю брами у стіні; І, підвівши очі, побачив: Ось, біжить самотній чоловік.

25. І закричав сторож, і повідав цареві. І сказав цар: Якщо один, то вість в устах його. А той підходив усе ближче і ближче.

26. Сторож побачив і другого чоловіка, що біг; і закричав сторож воротареві: Ось, іще біжить один чоловік. Цар сказав: І це – вісник.

27. Сторож сказав: Я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахімааца, сина Садокового. І сказав цар: Це добрий чоловік, і йде з доброю вісткою.

28. І вигукнув Ахімаац, і сказав цареві: Мир! І поклонився цареві лицем своїм до землі, і сказав: Благословенний Господь, Бог твій, який видав людей, котрі піднесли руки свої на володаря, мого царя.

29. І сказав цар: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике хвилювання, коли служник царів Йоав посилав служника твого; але я не знаю, що [там] було.

30. І сказав цар: Відійди, стань отут. Він відійшов і став.

31. Аж ось, прийшов ефіоп. І сказав ефіоп: Добра вість володареві моєму царю! Господь виявив тобі нині правду і визволив від руки всіх, що повстали супроти тебе.

32. І сказав цар ефіопові: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав ефіоп: Нехай буде з ворогами володаря мого царя, і з усіма, що лихе затівали супроти тебе, те саме, що сталося з юнаком.

33. І зажурився цар, і пішов до світлиці над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив отак: Сину мій, сину мій Авесаломе! О, хто дав би мені померти замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій!


4222529717729824.html
4222573278972527.html
    PR.RU™